ШАНОВНІ ДРУЗІ!

На цьому місці сьогодні нас зібрала володарка минулого - пані Пам'ять. Ми всі прийшли, щоб віддати шану тим, кого немає з нами, згадати тих, кого ми так любили, але не зберегли і втратили...

Нас об'єднала сьогодні пам'ять, але і майбутнє - це наші діти, наші сім'ї і наші невиконані мрії…. Ми переживаємо біль втрати, пам'ятаємо і вічно будемо пам'ятати загиблих від СНІДУ. Проте я пропоную зараз подумати про нас самих… Річ у тім, що серед трьох вимірів людського буття ми з вами маємо честь володіти лише одним: це день сьогоднішній. Вчора вже не наступить, ми можемо лише згадувати та озиратися на нього. Завтра ще не наступило, і на превеликий жаль, для багатьох людей воно може не наступити…

Тож у нас з вами є тільки сьогодні, щоб відверто запитати самих себе: що сьогодні я роблю задля того, щоби Сніду в нашій країні стало менше? Чи ціную життя, чи утримуюсь від випадкових статевих стосунків, чи жену геть спокусу вдатися до наркотиків, коли стає важко, чи проявляю лояльність до тих, хто живе з ВІЧ? Чи люблю я життя несамовито, палко, по-справжньому?

Якщо наша відповідь "так", то ми сьогодні можемо вдихнути на повні груди і сказати собі і всім: Так! Я буду жити! Заради пам'яті та заради майбутнього! І моє життя буде яскравим та гарним! І, так, воно буде щасливим, бо мої діти, моє майбутнє і мої мрії варті того, щоб жити!!!